2014-11-06
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
К. Мотрич
Рідна наша мова українська …. Приємна слухові найвибагливішого музиканта своєю мелодійністю, гідна подиву досвідченого лінгвіста своєю довершеністю й розмаїттям форм.
Рідна мова – це невід’ємна частка Батьківщини, це голос мого народу, це той інструмент, який торкає найпотаємніші струни людської душі.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.
Такими полум’яними словами розпочалася лінійка у Стрітівській ЗОШ, що проводилась у рамках тижня української мови і літератури та з нагоди Дня української писемності та мови.
6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: « На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: « Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця».
Школярі згадали великих просвітителів слов’ян – братів Кирила та Мефодія, зачитали дати зі скорботного календаря української мови. Державною мовою є українська мова, але так було не завжди. Дуже багато жорстоких літ пережила наша мова, мужньо знісши і витерпівши наругу царських сатрапів та інших посіпак:
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав,
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла: насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров, пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі
О. Яворська
Які багатющі можливості нашої мови! Чи є в якій – небудь іншій мові прозові і поетичні тексти, кожне слово яких починається з однієї літери? А у нас – є! А скільки пестливих, ніжних форм можна дібрати до одного вибраного слова: «мама» - неня, матуся матінка, мамочка, матіночка, ненька, мамуся,…
Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, соромно бути поганими нащадками у великих і славних батьків.
Мова – скарбниця духовності народу, нехай кожен українець припаде спраглими вустами до цілющого джерела. І хочеться вірити, що відродиться український народ,відродиться єдина і неподільна Україна. А ми, як справжні патріоти своєї Батьківщини вивчатимемо і примножуватимемо мовні багатства українців.
Учні мали змогу продемонструвати мовну майстерність, читали напам’ять вірші, гуморески, співали українські пісні:
О мово рідна! Золота колиско,
В яких світах би не бувала я, -
З тобою серцем, і по – українськи
Я вимовляю мамине ім’я.
Я хочу, щоб мій український народ міг сказати про себе словами Павла Тичини:
Щоб жить – ні в кого права не питаюсь,
Щоб жить – я всі кайдани розірву,
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
Бо я живу.